Батьківський авторитет

Найважливіша ланка у вихованні дитини – родина. Окрім усвідомленого, цілеспрямованого виховання на дитину впливає: внутрішня сімейна атмосфера, рольова поведінка батьків, яку неусвідомлено або усвідомлено копіюють діти.

Практично немає жодного соціального або психологічного аспекту поведінки дітей, який залежав би від їх сімейних відносин в даний час або в минулому.

Добрі відносини в родинах ґрунтуються на демократичному стилі виховання, коли відверто обговорюються соціальні, психологічні та інші питання.

Цей стиль більшою мірою впливає на виховання активності, самостійності, ініціативності та соціальної відповідальності у дітей. В таких родинах враховується думка кожного члена родини, тут панує атмосфера взаєморозуміння, поваги та любові.

Діти в таких родинах прислуховуються до порад батьків, наслідують адекватні чоловічі та жіночі риси поведінки, виростають впевненими в собі, соціально адаптованими, вміють брати відповідальність на себе.

Авторитарний стиль виховання в родині визиває у дитини відчуження, почуття своєї малозначимості та небажаності в родині.

Вимоги батьків, якщо вони здаються необґрунтованими, викликають або протест і агресію, або звичайну апатію та пасивність.

Вседозволенність навпаки породжує в дитині почуття, що батьки до нього байдужі. Нажаль школа, однолітки, засоби масової інформації часто не можуть заповнити упущення батьківського виховання залишая дитину дезорієнтованою в цьому важкому світі.

Тому, в цьому велику роль відіграє авторитет батьків. Авторитет батьків розповсюджений в нашій практиці. І так:

  1. Авторитет тиску – самий жорстокий вид фальшивого батьківського авторитету, коли воля нав‘язується за допомогою ременя, голосних криків. Дитина в цій ситуації стає заляканою, подавленою, нездатною до прийняття самостійних рішень. Зрозуміло, що в майбутньому така дитина виросте грубою, неврівноваженою, нікчемною людиною.
  2. Авторитет чванливості (пихатості) – коли заможні батьки своїми діями показують що в цьому світі головне – гроші і за них можливо все купити. Такий підхід у виховані дає свої плоди. Дитина росте егоїстом, на весь світ дивиться крізь призьму грошей. І звичайно, хто з нього виросте?…

 

  1. Авторитет „любові” – коли дитина повинна зробити певну роботу інакше „він не любить своїх батьків” і навпаки, батьки горою стоять у всіх випадках за дитину тільки тому, що він їх дитина. Навіть коли дитина винна в якомусь поганому вчинку.
  2. Авторитет підкупу – найбільш аморальний вид авторитету, коли слухняність просто підкупляється дарунками. Звичайно, в родині може бути певне ставлення до примирення, але ні в якому разі не можна преміювати дітей за слухняність, добре відношення до батьків.
  3. Авторитет відстані – є такі батьки та матері які твердо впевнені в тому, щоб діти слухались треба менш з ними говорити, тримати їх на відстані, іноді виступаючи у вигляді начальства. Нема чого і говорити, що такий авторитет не дає ніякої користі і таку сім‘ю не можна назвати справжньою родиною.
  4. Авторитет педантизму – в цьому випадку батьки більше уваги приділяють дітям, більше працюють, але працюють як бюрократи. Вони впевнені, що діти повинні кожне батьківське слово вислуховувати з витримкою, терпінням, що їх слово – святиня, своє розпорядження вони дають холодним тоном і якщо вони надані, то негайно повині стати законом.
  5. Авторитет резонерства – тут батьки поросто заїдають життя дитині нескінченими повчаннями. Замість того, щоб сказати дитині декілька слів, можливо навіть і в жартівливому тоні, батько садить дитину навпроти себе і починає нудну й докучливу розмову. В такій родині мало родасті і посмішок. В резонерстві батьків діти не можуть бачити ніякого авторитету.
  6. Авторитет доброти – це самий нерозумний вид авторитету. В цьому випадку дитяча слухняність також організується через дитячу любов, але вона визивається не поцілунками і ніжними, лагідними словами, а уступками, добротою батьків. Іноді батьки дозволяють собі невеликий опір, але вже пізно, в родині склався шкідливий досвід.
  7. Авторитет „дружби” – це авторитет, коли батьки грубо обривають розмову з дитиною, повчають на кожному кроці. Тут ні про яку слухняність не може бути і мови, а тим білше дружби, так як жодна дружба неможлива без взаємної уваги та поваги.

Педагогічна культура батьків.

Педагогічна культура батьків – компонент загальної культури, який акумулює в собі накопичений попередніми поколіннями досвід виховання дітей у сім ї.

Педагогічна культура батьків є складною і динамічною системою, її утворюють такі компоненти:

 

  1. Педагогічні знання – уявлення батьків про вікову динаміку розвитку дитини, самоцінність періоду дошкільного дитинства, про основні завдання виховання. Виявляються вони у ставленні до дитини, в оцінюванні її поведінки, реальній діяльності та спілкуванні з нею;
  2. Педагогічна і психологічна компетентність – здатність зрозуміти потреби дітей, раціонально спрямувати зусилля і засоби на уміння бачити перспективи розвитку дитини:

– педагогічна рефлексія – вміння батьків аналізувати, критично оцінювати власну виховну діяльність, знаходити причини своїх педагогічних помилок;

– педагогічна емпатія – співпереживання, адекватна реакція на вчинки й почуття дітей.

Педагогічна культура батьків – це осмислений, а іноді й неусвідомлений досвід власного дитинства, результат освіти, самоосвіти, психологічного розвитку особистості. Особливо вона актуалізується з народженням дитини, яка своєю появою на світ, своїми кроками у світ і по життю стимулює бурхливий розвиток педагогічної культури батьків. Нерідко батьки виходять у своєму розвитку на необхідний рівень педагогічної культури тоді, коли їхні діти стали дорослими, осмислюючи власні промахи, помилки, нереалізовані можливості. Це ще раз підтверджує важливість ролі дідусів і бабусь у спрямуванні процесу виховання дітей у сім’ї, накладає особливу відповідальність на працівників дитячих дошкільних закладів за роботу з батьками дітей стосовно збагачення педагогічних знань, підвищення педагогічної культури.

 

Враховуючи вищевикладене необхідно зазначити: авторитет дуже необхідний в родині. Треба розрізнювати справжній авторитет від авторитету фальшивого, який збудований на штучних принципах і намагається досягнути слухняності всякими способами. Справжній авторитет заснований на громадській діяльності батьків, громадському почутті, знання життя дитини, допомозі та на відповідальності і за його виховання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *